Правова позиція : Про підхід застосування статті 117 КЗпП України у різних редакціях до правовідносин, які охоплюють період свого існування в обидвох редакціях цієї норми

У разі коли спірний період стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні одночасно охоплюється дією редакцій статті 117 КЗпП України, як до змін, внесених Законом № 2352-ІХ та і після їх внесення, то за такого правового врегулювання спірний період варто умовно поділяти на 2 частини: до набрання змінами чинності 19.07.2022 і після цього (варто пам’ятати, що цими змінами законодавець обмежив виплату шістьма місяцями, проте при цьому не підлягає застосуванню принцип співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові).

Історія справи

Постанова від 14.03.2024 року у справі №560/6960/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 року

м. Київ

справа № 560/6960/23

адміністративне провадження № К/990/38400/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику учасників як суд касаційної інстанції справу № 560/6960/23

за позовом ОСОБА_1 до 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Дзундза Юрій Романович,

на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року, ухвалене суддею Гнап Д.Д.

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року, ухвалену колегією суддів у складі головуючого судді Шидловського В.Б., суддів: Курка О. П., Боровицького О.А.,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У квітні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області (далі - відповідач, 2 ДПРЗ Гу ДСНС у Хмельницькій області), в якому просив:

1.1. визнати протиправною бездіяльність 2 ДПРЗ ГУ ДСНС у Хмельницькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, - період з 19.06.2021 по 28.03.2023, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08.02.1995 № 100 (Порядок № 100);

1.2. зобов`язати 2 ДПРЗ Гу ДСНС у Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, - період з 19.06.2021 по 28.03.2023, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до Порядку №100.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на дату звільнення позивача зі служби відповідач не провів з ним повний розрахунок усіх належних йому сум. З метою відновлення порушеного права позивач звертався до суду та на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.08.2022 у справі №560/6686/22 відповідач виплатив належне позивачу грошове забезпечення у розмірі 81385,85 грн. З огляду на вказане, позивач уважає, що відповідач зобов`язаний виплатити йому середній заробіток за весь час затримки виплати по день фактичного розрахунку.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

3. Згідно з витягом із наказу (по особовому складу) від 17.06.2021 № 309/1 сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_1 з 18.06.2021 виключено з кадрів Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

4. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.08.2022 у справі № 560/6686/22, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково:

4.1. визнано протиправними дії 2 ДПРЗ ГУ ДСНС у Хмельницькій області щодо нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у грудні 2015 року із застосуванням базового місяця - липень 2015 року та зобов`язано здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за грудень 2015 року із застосуванням базового місяця - січень 2008 року;

4.2 визнано протиправною бездіяльність 2 ДПРЗ ГУ ДСНС у Хмельницькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2016 по 28.02.2018 та зобов`язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.

5. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2023 у справі № 560/6686/22 апеляційні скарги ОСОБА_1 та 2 ДПРЗ ГУ ДСНС у Хмельницькій області задоволено частково, рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.08.2022 скасоване в частині, якою було відмовлено у задоволенні позову. Прийнята в цій частині нова постанова, якою:

5.1. визнано протиправними дії 2 ДПРЗ ГУ ДСНС у Хмельницькій області щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Постанова № 1078) при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 18.06.2021;

5.2. зобов`язано 2 ДПРЗ ГУ ДСНС у Хмельницькій області здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 18.06.2021 із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Постанови № 1078 та здійснити виплату такої індексації з урахуванням виплаченої раніше суми;

5.3. в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

6. На виконання вищевказаного рішення суду 2 ДПРЗ ГУ ДСНС у Хмельницькій області виплатив позивачу 29.03.2023 індексацію грошового забезпечення в розмірі 81385,85 грн.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

7. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.06.2023, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2023, позов задоволено частково:

7.1. визнано протиправною бездіяльність 2 ДПРЗ ГУ ДСНС у Хмельницькій області щодо проведення ОСОБА_1 нарахування та виплати середнього заробітку (середнього грошового забезпечення) за весь час затримки по день фактичного розрахунку по виплаті індексації грошового забезпечення;

7.2. стягнуто з 2 ДПРЗ ГУ ДСНС у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за затримку розрахунку під час виключення з кадрів у сумі 30531,33 грн;

7.3. в задоволенні решти позовних вимог відмовлено

8. Задовольняючи позовні вимоги в означеній частині, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив із того, що оскільки остаточний розрахунок при звільненні з позивачем проведено лише 29.03.2023, то позивач, як наслідок, має право на виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

8.1. При цьому судами попередніх інстанцій зауважено, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум підлягають задоволенню у повному обсязі чи частково.

8.2. Судами також враховано, що приписи статті 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) зазнали змін та в редакції від 01.07.2022 період стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені обмежено шістьма місяцями, у зв`язку із чим позивачу належить до виплати компенсація у вигляді середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку (з 19.06.2021, дня, наступного за датою звільнення по 28.03.2023) в періоді шести місяців.

8.3. Відтак, з метою дотримання співмірності між розміром середнього заробітку, пов`язаного із затримкою розрахунку при звільненні, та часткою невиплаченого грошового забезпечення, суди обох інстанцій дійшли висновку, що нарахуванню на користь позивача підлягає середній заробіток у розмірі 30531,33 грн, що становить 46,4% від 65800,28 грн відшкодування в порядку статті 117 КЗпП України.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційних скарг, позиція учасників справи

9. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Дзундза Юрій Романович , звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, із посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального права, просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.06.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2023 у справі № 560/6960/23, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

10. Підставою касаційного оскарження визначено пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) із посиланням у касаційній скарзі на те, що судами попередніх інстанцій не було ураховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28.06.2023 у справі № 560/11489/22 щодо застосування редакції статті 117 КЗпП України.

10.1. Касатор вказує, що Верховний Суд у вказаній постанові роз`яснив підхід щодо застосування правових позицій Верховного Суду стосовно зменшення розміру середнього заробітку, який підлягає виплаті, що були сформовані на основі норм статті 117 КЗпП України у редакції, що діяла до 19.07.2022 та якою було передбачено виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

10.2. Водночас, як зауважує сторона позивача, відповідно до статті 117 КЗпП України у новій редакції, що діє з 19.07.2022, час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає оплаті середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями. Вказана обставина прямо впливає на розмір суми середнього заробітку.

10.3. На думку касатора, редакція статті 117 КЗпП України до 19.07.2022 та після 19.07.2022 має зовсім інший правовий зміст в частині обчислення строку середнього заробітку та відповідно його розміру, адже за період до 19.07.2022 працівник мав право на виплату середнього заробітку за весь час затримки, проте після 19.07.2022 такий строк обмежений шістьма місяцями.

10.4. Проте, суд апеляційної інстанції застосував власний механізм розрахунку суми середнього заробітку, застосувавши одночасно положення статті 117 КЗпП України у новій редакції, що діє з 19.07.2022, в частині періоду такого розрахунку - шість місяців та висновки Верховного Суду, які стосуються норм статті 117 КЗпП України у редакції, що діяла до 19.07.2022, в частині застосування принципу співмірності при обрахунку розміру цієї суми. Сторона позивача вважає такі висновки суду апеляційної інстанції необґрунтованими та такими, що суперечать один одному і є взаємовиключними.

10.5. У цьому аспекті вказує, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 у справі № 4-рп/2012 невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого органу, є триваючим правопорушенням. Оскільки позивача було звільнено зі служби до 19.07.2022, то до спірних правовідносин підлягали застосуванню норми статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року, тобто за весь час затримки

11. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.12.2023 відкрите касаційне провадження за вищевказаною касаційною скаргою.

12. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 13.03.2024 закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження без виклику учасників за наявними у справі матеріалами відповідно до положень статті 345 КАС України.

Позиція інших учасників справи

13. Ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.12.2023 про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою 2 ДПРЗ ГУ ДСНС у Хмельницькій області отримав 06.12.2023, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до його «Електронного кабінету». Правом подати відзив на касаційну скаргу відповідач не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку.

Позиція Верховного Суду

Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

14. Приписами частин першої та другої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

15. Спір у цій справі стосується стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, в редакції якої у спірному періоді відбулися зміни на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-ІХ (далі - Закон № 2352-ІХ).

16. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги в частині застосування до спірних правовідносин редакції статті 117 КЗпП України, яка діяла до 19.07.2022 та після запроваджених до неї змін, що діють з 19.07.2022, колегія суддів виходить із того, що це питання було предметом дослідження Верховного Суду у постановах від 29.02.2024 у справі №460/42448/22, від 22.02.2024 у справі № 560/831/23, від 15.02.2024 у справі №420/11416/23, від 29.01.2024 у справі № 560/9586/22, від 30.11.2023 у справі №380/19103/22 та від 28.06.2023 у справі № 560/11489/22. Колегія суддів не бачить підстав для відступу від висновків, викладених у вказаних постановах, уважає їх застосовними до обставин цієї справи і надалі зауважує таке.

17. Відповідно до статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

18. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

19. Абзацом першим частини першої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

20. Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, передбачено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

21. Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

22. У рішенні Конституційного Суду України від 07.05.2002 № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.

23. Отже, суд першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано застосували до спірних правовідносин положення КЗпП України.

24. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 № 4-рп/2012 за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

25. За правилами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

26. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

27. Статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.

28. Частиною першою цієї статті встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

29. Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

30. Водночас Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ положення статті 117 КЗпП України викладено в такій редакції:

30.1. «У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

30.2. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті».

31. Закон України № 2352-ІХ та відповідно і нова редакція статті 117 КЗпП України набрали чинності з 19.07.2022.

32. За обставин цієї справи остаточний розрахунок з позивачем всіх належних сум при звільненні, зокрема індексації грошового забезпечення, здійснений відповідачем лише 29.03.2023 на виконання рішення суду у справі № 560/6686/22, а періодом, протягом якого відповідач не виконував свій обов`язок щодо виплати належних позивачеві сум, є проміжок часу з 19.06.2021 (з дня, наступного за датою звільнення) по 28.03.2023.

33. Верховний Суд сформував усталену практику щодо застосування положень статті 117 КЗпП України в редакції, яка діяла до 19.07.2022, при вирішенні спорів щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

34. Так, Верховний Суд зауважував, що якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягнення балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.

35. Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення.

36. З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

37. Такий підхід в частині необхідності застосування принципів розумності, справедливості та пропорційності при визначенні суми розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку, запроваджено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 26.06.2019 та від 26.02.2020 у справах № 761/9584/15-ц та № 821/1083/17, та застосовано Верховним Судом у постанові від 20.05.2020 у справі № 816/1640/17, висновки яких враховано судами попередніх інстанцій при вирішенні цього спору.

38. Водночас Верховний Суд у постановах від 29.02.2024 у справі №460/42448/22, від 22.02.2024 у справі № 560/831/23, від 15.02.2024 у справі №420/11416/23, від 29.01.2024 у справі № 560/9586/22, від 30.11.2023 у справі №380/19103/22 та від 28.06.2023 у справі № 560/11489/22 зауважив на тому, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц викладено щодо приписів статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2352-ІХ.

39. Наведений у цій постанові підхід щодо критеріїв/способів зменшення суми середнього заробітку, який підлягає стягненню у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, був побудований з урахуванням, зокрема, того, що оплаті середнім заробітком підлягав весь час затримки по день фактичного розрахунку, оскільки на той час стаття 117 КЗпП України не обмежувала періоду, за який може стягуватися середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні.

40. Разом із тим, відповідно до статті 117 КЗпП України, у чинній редакції, згідно з Законом № 2352-ІХ, час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає оплаті середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями.

41. За висновком Верховного Суду у вказаних справах у разі коли спірний період стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні одночасно охоплюється дією редакцій статті 117 КЗпП України, як до змін, внесених Законом № 2352-ІХ та і після їх внесення, то за такого правового врегулювання спірний період варто умовно поділяти на 2 частини: до набрання змінами чинності 19.07.2022 і після цього.

42. Застосовуючи наведений підхід Верховного Суду, колегія суддів зазначає, що у цій справі період з 19.06.2021 до 19.07.2022 (до набрання чинності Законом №2352-ІХ) регулюється редакцією статті 117 КЗпП України, до внесення у неї змін Законом № 2352-ІХ, тобто без обмеження строком виплати у шість місяців. До цього періоду, у разі наявності у суду, який розглядає спір, переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати може застосувати принцип співмірності і зменшити таку виплату.

43. Проте, період з 19.07.2022 по 28.03.2023 регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.

44. Аналогічний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 29.02.2024 у справі №460/42448/22, від 22.02.2024 у справі № 560/831/23, від 15.02.2024 у справі №420/11416/23, від 29.01.2024 у справі № 560/9586/22 та від 28.06.2023 у справі № 560/11489/22.

45. Отже, суди попередніх інстанцій діяли правильно, коли для належного і ефективного способу захисту позивача вважали за необхідне визначити суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка підлягає стягненню.

46. Водночас у межах цієї справи належить враховувати норми статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19.07.2022, а на їх виконання підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат. А також належить враховувати приписи чинної редакції статті 117 КЗпП України щодо періоду з 19.07.2022, яким законодавець обмежив виплату шістьма місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.

47. Натомість, сума, яку постановили стягнути суди попередніх інстанцій, визначена без урахування наведеного, тобто як із застосуванням принципу співмірності, так і зі зменшенням періоду виплати до шести місяців, у зв`язку з чим висновки судів щодо розміру середнього заробітку, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача є помилковими.

48. Підсумовуючи колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій вирішили справу без повного та всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі.

49. Отже, доводи касаційної скарги, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень у цій справі.

50. Оскільки судом першої інстанції на підставі належних та допустимих доказів не було з`ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, а суд апеляційної інстанції не усунув цих порушень, в силу вимог частини другої статті 353 КАС України вказане є підставою для скасування судових рішень з направленням справи для продовження розгляду або на новий розгляд.

51. Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

52. Під час нового розгляду справи суду необхідно, з урахуванням висновків, викладених у цій постанові щодо застосування статті 117 КЗпП України, встановити обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення та ухвалити законне та обґрунтоване рішення відповідно до присів статті 242 КАС України.

53. З огляду на результат касаційного розгляду в зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 353 354 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Дзундза Юрій Романович, задовольнити.

2. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року скасувати, а справу № 560/6960/23 направити на новий судовий розгляд до Хмельницького окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.О. Єресько В.М. Соколов А.Г. Загороднюк